| Головна » Статті » Мої статті |
Сценарій театралізованого свята «Дівчина з косою, як трава з росою»
(На дошці – скорцар, рушники, народні прислів’я: «Коса-дівоча краса», «Де дiвка з косою, там хлопцi юрбою», «Яка коса, така й краса», «Коса не плетена, хата не метена», «Нема коси — нема краси"», вінок із квітів.) Звучить народна музика Ведучий з- за сцени: Ллються коси, як ранкові роси, В ланцюгах срібляться золотих. І троянди, вплетені у них?
(На фоні музики на сцені дефіле зачісок із коси).
Дівчина 1. Я збирала трави
Дівчина 2. А у полі серед жита Дівчина 3. Розплела я коси, Дівчина 4. Полоскала м’ятою Ведучий: Щиро вітаємо всіх, хто прийшов до нас на свято найяскравішої ознаки дівочої краси - гордості і окраси дівчини — її косам. Ведуча: Ми вирішили влаштувати свято коси, яке, можливо, відіграє певну роль у житті наших дівчат. Ведучий:На перший погляд, коса - проста та невибаглива зачіска, бо не вимагає багато часу для її створення. Заплела - й пішла. Але ми з вами знаємо, що українки здавна плели коси не лише через їх практичність. Ведуча: З давніх-давен вважалося, що дівоча коса є символом дiвочої честi, працьовитості, охайності, одна з найголовніших ознак дівочої краси. Вона служить для накопичення життєвої сили, необхідної для здоров'я і духовного розвитку. Ведучий: В українському фольклорі ми зустрічаємо так багато легенд, пісень, промовлянь, прислів’їв та приказок, присвячених дівочій косі. А народні обряди, пов’язані з косою, супроводжували дівчину від самого народження. (На сцену виходять дівчата в українських костюмах)
1-а дівчина: Народжується чудо з чудес маленьке, любе, миле дитятко. Безмежно закохано вдивляється мама в найрідніші риси.
2-а дівчина: Тремтячими пальцями ніжно пробує на дотик шовкове волоссячко. Біляве і темне, руссяве і руденьке, ніжне і лагідне, мов пух. 3-а дівчина: Батьки її і вся рідня Плекали, пестили дитя, А щоб красивою зросла У травах купана була.
4-а дівчина: З моменту першого купелю починалася турбота батьків про коси дівчинки. Стригти дитя не дозволялося до річного віку. 5-а дівчина: Коли дівчинці виповнювався рік, влаштовували так званий «Обряд перших пострижин». 6-а дівчина: Здійснював його хрещений батько. Перед тим, як виконати цей ритуал, він мав виголосити примовку-побажання: щоб у дівчинки зростало густе волосся, щоб руса коса лягла до пояса. Ось послухайте, яке поетичне побажання виголошував хрещений батько. Інсценізація «Промовка-побажання» (На сцену виходить мати із дитям на руках та хрещений батько) Батько: Ой ти, дівчино маленька, Для тебе Україна – рідна ненька. А як виростеш більшенька, Будь українка чепурненька. Хай чисті роси вмивають твоє личко, А русі коси – джерельна водичка, Нехай волосся пахне м’ятою і чебрецем. Запам’ятай народне правило оце: Щоби коса була густа та пишна То мий її в барвінкові і вишні. Блискучу косу лиш зробить звіробій. Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій. А щоб була вона міцна і красива, Шукай поради у жагучої кропиви. А щоб була ти, як Вкраїна, мила, Нехай твоя матуся щира На голову вінок з калини покладе – І доля радісна тебе не обійде.
На сцені ведучі Ведучий: Дівчаткам після річного віку волосся вже не відрізали, і матері ретельно стежили за ним — щоденно розчісували, змивали в пахучих травах, прикрашали стрічками. Ведуча: Заплітали дівчинці косичку перший раз також у визначений час. Як правило, це робили тоді, коли їй виповнювалось 5 років. Святкове заплітання кіс здійснювала хрещена мати. Інсценізація «Заплітання коси» (Хрещена мати з похресницею підходить до батьків) Хрещена: Благословіть, батьку й мати, Косу заплітати. Косу заплітати, У стрічки вбирати. Щоб виросли довгі, Густі та красиві. І раніш своїх годочків Не стали сиві.
Батько і мати: Благословляємо!
Хрещена: Благослови і ти, Боже, бажання батьків у добрий час заплітати та у свій час розплітати дівочу косу.
(Учасники інсценізації виходять зі сцени. На сцену виходять дівчата в українських костюмах.)
1-а дівчина: Як правило малих дівчаток заплітали в чотири коси, а старших - в одну або дві. Викладали їх на голові віночком. А ось ходити з розпущеним волоссям вважалося непристойним. 2-а дівчина: А красу цю пильно доглядали. Мили у дерев'яних ночвах, в пахучих травах: світлі – ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли; шавлією і м’ятою – темні, щоб пахли загадково і звабно; любистком - щоб хлопців чарувати. 3-а дівчина: Для миття голови використовували також і буряковий квас, жовток свіжого яйця, відвар горіхового листя, настій ромашки, любисток, воду, в якій варилася картопля.
4-а дівчина: Мити голову дозволялося лише у вівторок, четвер і суботу, а в той день, коли народився - заборонялося.
5-а дівчина: Особлива заборона стосувалася і п’ятниці. Бо вважалося, що волосся, яке падає в цей день, розплітається по дванадцяти дворах. Громадська думка про дівочу охайність важила багато.
6-а дівчина: Розчісували гребінцем кістяним, дерев'яним або зробленим з рогу. Гребінцем з так званих "дівочих дерев" - яблуні, берези, вишні.
7-а дівчина: Розчiсували, плекали косу, щоб була найкращою вiд усiх iнших, прикрашали стрiчками, квіточками, віночками.
( Звучить укр. нар. пісня «Ой у вишневому саду» у виконанні Мицак Мар’яни )
Ведучий: Для дівчат було золотим правилом заготовляти на зиму пахучі квіти, для віночків, якими прикрашали волосся.
Ведуча: Крім квітів, у вінок вплітали стрічки. Стрічки як оберіг волосся від поганих очей. Вимірювалися вони довжиною дівочої коси, щоб сховати її.
(Хлопці та дівчата беруть у руки квіти і стрічки, розповідаючи, «вплітають» у вінок з косою, що прикріплений на сцені)
1-й хлопець: Я хочу вплести до віночка деревій. Він посідає в ньому найпочесніше місце. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, яку називають деревцем. Хоч би де про-росла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому люди вплели її до віночка як символ нескореності.
1-а дівчина: А я вплету до віночка ромашку. За віком вона наймолодша у вінку і дає людям не тільки здоров'я, а й доброту та ніжність.
2-й хлопець: Поряд з ромашкою вплету гроно калини — символ краси та дівочої вроди, символ України.
2-а дівчина: А я вплету до віночка барвінок. Це дивна квітка. Вона зберігає свій синій колір навіть під снігом. Цілий рік люди шанують барвінок, вважають його символом життя.
3-й хлопець: Я вплету до віночка любисток і васильок. За народним повір'ям, колись вони були птахами, які вчили людей любити одне одного, бути щирими в розмовах. Коли ж померли, то проросли двома пахучими рослинками — любистком і васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. У віночку це символ людської відданості, вміння бути корисним.
3-а дівчина: А я вплету чорнобривець. У давнину майстри-шевці шили красиві жіночі чобітки з яскравочервоними халявками й чорними голівками. І називали їх чорнобривцями. У віночку — це символ вроди.
4-й хлопець: Я вплету безсмертник, бо він дарує нам здоров'я. Через те і славлять цю квітку в піснях. У віноч-ку — це символ довголіття.
4-а дівчина: Я вплету цвіт вишні та яблуні — символ материнської любові.
5-й хлопець: Я вплету до віночка ружу. В народі кажуть, що колись Ружа була дуже вродливою дівчиною. Як і сестри її — Мальва й Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб. Це символ віри, надії й любові.
5-а дівчина: Вплету до віночка волошку. Волошка — символ кохання.
6-й хлопець: Я вплету до віночка незабудку — символ хорошої пам'яті.
6-а дівчина: Я вплету мак. Він дає дитині сон. А ще кажуть: мак — символ крові невинно вбитої людини. Тим-то мак вплітають у вінки ті, в кого хтось із рідних загинув на війні.
1-й хлопець: Першою у віночок я зав'яжу світло-коричневу стрічку — символ землі-годувальниці.
1-а дівчина: Поряд з коричневою зав'яжу жовту стрічку — символ Сонця.
2-й хлопець: За ними я зав'яжу світло-зелену — символ краси і молодості.
2-а дівчина: А я пов'яжу блакитну і синю — символи неба й води.
3-й хлопець: Далі я зав'яжу жовтогарячу стрічку — символ хліба.
3-а дівчина: Я — фіолетову — символ людської мудрості.
4-й хлопець: А я — малинову — символ душевності.
4-а дівчина: Я зав'яжу рожеву — символ достатку. А також білу — символ пам'яті про померлих.
Ведуча: Віночки — обов'язковий атрибут майже всіх свят. Відомо безліч пісень і танців, пов'язаних із плетінням його. Ведучий: З дiвочою косою пов’язано також багато легенд, переказiв, пiсень, влучних прислiв’їв: «Дiвчина з косою, як трава з росою», Ведуча: «Де дiвка з косою, там хлопцi юрбою», Ведучий: «Яка коса, така й краса», Ведуча: «Коса не плетена, хата не метена», Ведучий: «Нема коси — нема краси"» Ведуча: «Дівка без коси – що кінь без гриви» Ведучий: А скільки чудових українських народних пісень складено про дівочі коси! Одну з них ми пропонуємо вашій увазі.
Звучить українська народна пісня « Горіла сосна»
Ведуча: З особливою поетичністю оспівана дiвоча коса у весiльному обряді з розплiтання коси молодої. Сцена «Розплітання коси» (Співаючи обрядову пісню «Бо час косу розплітати…». Входить молода з дружками. Молода вклоняється всім тричі і сідає на стілець із подушкою). Гості: Ой сивий сокольнику, Відчини нам комороньку, Бо час, бо час молоду взяти, Косу розплітати. Молода: Ідіть, ідіть, тату, до хати Косоньку розплітати. Ідіть, ідіть, мамо, до хати Косоньку розплітати. Косоньку розплітати, Віночок закладати.
(Входять мати, батько, дівчата, хлопці).
Молода: Як я в косах ходила, То я вас просила, А тепер я ваш прошу: Розплетіть мені косу, Розпустіть мою косу По червоному поясу…
Дружка 1.:Сідай, сідай, молоденька На тесовий стільчик, Хай розплетуть русу косу Та й заплетуть вінчик.
Дружка 2.: Хай розплетуть русу косу, Аж на плечі спустять. Ти тепер вже молодиця,
(Батько та мати розплітають молодій косу,одягають весільний віночок).
1-а дівчина: Ганусю, Ганусю, що ти наробила, На твоїй головці квіточка зацвіла.
1-й хлопець: Квіточка зацвіла, така великая Віддаєшся заміж така молодая.
2-а дівчина: Ганусю, Ганусю,що ти наробила Що ти свою косу на Дунай пустила.
2-й хлопець: Косу розпустила, на Дунай пустила Ти своїй матусі жалю наробила.
3-а дівчина: Було свою косу пришпилить шпильками, Було погуляти ще рік із дівками.
(Молода встає з подушки і збирається в дорогу).
Дружка1.: Тут Гануся сідала, Русу косу чесала, Русу косу чесала, Дрібні сльози пускала.
Молода: Дякую вам, подруженьки Та й за дівування, За чесання моїх кіс Та й за заплітання. А мені вже час в дорогу. Дружка: То заспіваймо разом пісню! (Дівчата співають українську народну пісню «Я ще не поїхала», а молода, кланяючись, прощається з дівчатами, батьками, гостями і виходить).
Ведуча: Ось так, виходячи заміж, назавжди прощалася дівчина зі своєю косою. Відтепер вона вже ніколи не чесатиме і не плекатиме її.
Ведучий: Дорогі друзі, сьогодні ми зробили спробу повернути до життя ще один із призабутих звичаїв нашого народу – вшанування дівочої коси. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом і передастся новим поколінням.
Ведуча: Бо в довгій дівочій косі є своя принада, щось ніжне і близьке, щемливе і священне.
Ведучий: Народ нам мудрість передав свою, Що диха в звичаях, обрядах і повір’ях: «Ой, ти не ріж косу!» - благають матері Доньок в калинових сузір’ях.
Ведучий: Тож пам’ятайте рідний оберіг. Без пам’яті нема народу. Примножуйте все, що Бог для нас зберіг, Народну мудрість – берегиню роду.
(Звучить пісня «А коса у дівчини - райдуга») Ведуча: Готуючись до свята ми провели дослідження і в нас вийшов такий результат : з 5 по 11 класи 88 / дівчат із довгим волоссям і лише 12 – з коротким. Ведучий: Так що, ми з упевненістю можемо сказати, що довга коса і нині в моді. І є різні варіанти її заплітання, це ви побачили на нашому святі. Ведуча: А найдовша коса в нашій школі у двох старшокласниць – Мицак Мар’яни та Воробець Софії. Дівчата, ви можете гордитися ними.
Ведуча: А зараз ми запрошуємо хлопців для проведення конкурсу «Заплітання коси». ( Проводиться конкурс ). Ведучий: Ось і підійшло до завершення театралізоване свято «Дівчина з косою, як трава з росою». Ми сподіваємось, що ви багато цікавого дізналися і про дівочу косу, про народні звичаї. А ще, надіємось зрозуміли, яким важливим символом для української дівчини є коса. Ведуча: Любі наші дівчата! Ростіть, плекайте і шануйте коси – свою одвічну дівочу красу.
| |
| Переглядів: 2025 | |
| Всього коментарів: 0 | |