Тема уроку № 3 з укр.-ва для 11 кл. на тему: «Людина. Особистість. Громадянин.»
Мета : усвідомлення учнями унікальності сутності природи людини; розвиток навичок самопізнання, вміння творчо мислити, характеризувати особистість; виховання поваги до себе, до інших людей, почуття гордості за свою націю; формування активної громадянської позиції.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: вислови видатних людей, аркуш А4, маркери, фломастери, кольорові клейкі аркуші (стікери).
Хід уроку
I.Мотивація навчальної діяльності учнів.
Вступне слово вчителя.
Людина... Хто вона така? На перший погляд, це питання зовсім просте. Хто ж не знає, хто така людина? Адже на рівні здорового глузду кожен із нас впевнено виділяє людину з оточуючого середовища, її відмінність від інших істот здається цілком очевидною. Але в тому й річ, що те, що здається нам найбільш знайомим, насправді є і найбільш складним, як тільки ми робимо спробу заглянути у глибину його сутності.
Людина - унікальне творіння Всесвіту. Вона важкодоступна для вивчення, незбагненна, загадкова. Ні сучасна наука, ні філософія, ні релігія не можуть сповна розкрити сутність людини. Називаючи ті чи інші якості людини, філософи шукають серед них визначальні, принципово важливі, зокрема: людина є політична істота (Аристотель); це мисляча істота (Р. Декарт); людина - це істота, яка виробляє знаряддя праці (Б. Франклін); людина розумна (Homo sapiens) (К. Лінней); це єдина істота, яка знає, що вона є (К. Ясперс); людина актор, тобто яка грає (Хейзінг).
Ці визначення, як і інші, тут не названі, складалися поступово, залежно від того, як розкривалися творчі можливості людини в процесі її еволюції. І доки існує людство, триватимуть пошуки людиною відповіді на питання - хто ж вона є. І будь-яке його вирішення залишатиметься таким же незавершеним, як і історія людства, проблемою, тому що кожна людина дає ці визначення сама собі. Отже, філософську програму осягнення людини можна афористично визначити словами Сократа: «пізнай самого себе».
Цим та іншим питанням буде присвячено наш урок.
II. Актуалізація опорних знань учнів
Метод « Мікрофон»
Дати визначення поняття «свідомість».
- Чому трудова діяльність і людське спілкування вважаються необхідними передумовами виникнення свідомості ?
- Особистість і свідомість. Чи впливають вони одне на одне?
III. Сприйняття і засвоєння теми.
Вчитель.
- Сьогодні на уроці мова піде про людину, що вона собою являє, у чому полягає феномен її природи. Спробуємо розібратися, чому існують поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість», «особа», «громадянин». А також спробуємо пізнати самого себе; з’ясувати як особистісні риси впливають на наше життя, поведінку, ставлення до себе, до своєї сім’ї та до своєї Батьківщини.
1. Мозковий штурм «Що таке Людина?»
Мета: визначити поняття «людина», «індивід», «організм», «індивідуальність», «Я».
Хід вправи:
- Як на вашу думку, що таке людина?
- Які поняття включає це слово?
Людина - це «індивід», «організм», «індивідуальність». Усі ці поняття стосуються кожної людини. Спробуємо розібратися спочатку з поняттями «індивід», «організм», «індивідуальність».
2. На наступному етапі вчитель об’єднує учнів у чотири підгрупи, кожна з яких отримує ватман, де записано одне з понять: «індивід», «організм» «індивідуальність», «Я», а також конверт із картками, що містять написи (голова, голос, вага, завоювання симпатій, зовнішність, зріст, ноги, почерк, приналежність до роду людського, руки, реальне уявлення про себе, самоповага, серце, система кровообігу, система травлення, хода, якою хоче бути, якою хоче здаватися оточуючим, homo sapiens).
Далі вчитель пропонує кожній групі вибрати і приклеїти на ватмані картки, які підходять до даного поняття, розкривають його суть. Після закінчення роботи представник із кожної групи (спікер) робить презентацію плаката, пояснюючи, чому обрали саме ці картки.
1 група. Індивід
Homo sapiens, приналежність до роду людського.
2 група. Організм
Г олова, руки, ноги, серце, система кровообігу, система травлення.
3 група. Індивідуальність
Зріст, вага, голос, почерк, хода, зовнішність, темперамент, характер.
- Чи легко було виконувати вам це завдання? Чому?
Вчитель.
У нашому житті часто вживають терміни «людина», «особа», «індивід», «індивідуальність», «громадянин». Здавалося б, це схожі поняття, але тільки на перший погляд.
Людина є біосоціальною істотою. Як біологічна істота вона є продуктом біологічної еволюції живих організмів. Біологічні (природні) властивості людини, що характеризують внутрішній - нервово-психічний механізм її організації, є універсальними. У біологічній організації людини, в її природі закладено можливості майбутнього її психічного розвитку. Біологічне в людині виявляється у її статі, віці, складі психіки, психічних властивостях, організації вищої нервової діяльності (розум, пам’ять, мислення, емоції, почуття, характер, темперамент, мотивація, воля).
Особиста природа людини визначилася так, що людина живе в суспільстві і, отже, є соціальною істотою, пов’язана з громадським життям, усвідомлює свою роль у ньому. Суспільство слугує середовищем формування свідомості, мислення, інтелекту, почуттів людини, її мови. Соціальні властивості людини характеризують набутий нею соціальний досвід, ступінь залученості в різноманітні види суспільних відносин. Вимоги суспільства визначають моделі поведінки, критерії оцінки цієї поведінки та ін.
Поняття «людина» у Великому тлумачному словнику сучасної української мови визначається як «суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці». Отже, це поняття включає два аспекти: природний та соціальний. Дійсно, людина сприймається, перш за все, як жива істота природи.
Людина - це біологічна категорія, що визначає належність живої істоти до людського роду за певними анатомічними особливостями та фізіологічними функціями.
Основними рисами людини є:
- розвинутість інстинктів, що забезпечує можливість реалізації різних інтересів;
- наявність мови як засобу спілкування та узгодження діяльності людини;
- необхідність спілкування із собі подібними з метою досягнення компромісу інтересів;
- чіткий розподіл праці у людському середовищі, що надає можливість досягти високого ступеня організованості відносин.
Термін «індивід» (від лат. - «неподільний», грец. - «атом») - це неподільна цілісна частка людства, окремий представник біологічного роду homo sapiens. Цей термін підкреслює, що людська істота, яка володіє тільки їй властивими природними психічними і фізичними якостями, відрізняється від іншої такої самої істоти. Індивід стає людиною тільки завдяки соціальній наступності в процесі діяльності - освоєння досвіду попередніх поколінь: системи суспільних відносин, матеріальної і духовної культури, знань, традицій. Звідси терміни «людина» й «індивід» є певною мірою взаємозамінними, коли словом «індивід» позначається представник людського світу. У людині, людському індивіді природне (біологічне) й соціальне є невіддільними, але все-таки соціальне відіграє ключову роль і саме воно відображується поняттям «особа».
Особа - це людина як суб’єкт відносин і свідомої діяльності (тобто особа в широкому розумінні слова), котра розвинулася в суспільстві, пройшла етапи соціалізації в усіх аспектах (економічному, політичному, ідеологічному, правовому) та набула здатності чинити свідому, вольову діяльність. Терміном «особа» визначається соціальна якість людського індивіда, залученого в громадські відносини, активність якого виявляється в його життєвій позиції, в усвідомленні свого положення і місця в суспільстві, що розвивається).
Особа - людина, яка має історично зумовлений ступінь розвитку, користується правами, що надаються суспільством, та виконує обов’язки, які ним покладаються.
Саме на соціальний характер категорії «особа» вказують такі риси:
1. Розумність, тобто здатність мислити та приймати осмислені, а не інстинктивні рішення. Ця ознака зумовлює можливість упорядкування процесу спілкування суб’єктів.
2. Свобода, тобто можливість вибору із встановлених суспільством варіантів поведінки саме того, який найповніше відповідає інтересам особи та не порушує прав інших суб’єктів, що і забезпечує можливість усвідомленого ставлення суб’єкта до власної поведінки.
3. Індивідуальність, що виявляється у наявності специфічних рис, які виокремлюють особу з маси собі подібних. Саме це надає можливість реально визначити соціальний стан, професію, вік, місце особи у суспільстві.
4. Відповідальність, що характеризується як можливість передбачати результати своїх дій, керувати ними та самостійно нести відповідальність у разі невиконання обов’язків чи порушення прав інших осіб. Ця риса забезпечує певне співвідношення власної поведінки з інтересами суспільства та її самооцінку відповідно до існуючих стандартів.
Особа формується під впливом двох факторів: 1) індивідуальних вроджених властивостей; 2) соціального середовища, що впливає на людину.
З виникненням держави та владної сфери відносин соціальна категорія «особа» набирає політичного змісту і перетворюється у категорію «громадянин».
Г ромадянин - це людина, яка має права. Слово «громадянин» уживається в різних значеннях. По-перше, це житель якоїсь країни. По-друге, починаючи з античних часів і до наших днів, це слово має глибший сенс, пов’язаний з правами людини, її свободою і відповідальністю. У Древній Греції бути громадянином міг не кожний, це було почесно. Громадянин мав важливі права як в особистому, так і в політичному житті. Але в нього були і серйозні обов’язки: перш за все дотримуватися законів і захищати Вітчизну.
Громадянин має певні особливості, що надають можливість бути суб’єктом не лише економічних та соціальних, а й політичних відносин.
1. Це особа, яка належить до постійного населення певної держави.
2. Це особа, що користується правами, наданими державою, та виконує обов'язки, покладені на неї.
3. Це особа, котра користується захистом з боку держави, як правовим, так і судовим.
4. Це особа, яка несе законодавчо закріплену відповідальність у разі порушення чи невиконання певних рішень, а також у випадку порушення суб'єктивних прав інших осіб або невиконання власних юридичних обов'язків.
Хто ж такий громадянин сьогодні в нашій країні?
Це людина, що має права і обов’язки, дотримується законів і відповідає за свої вчинки. Кожна людина суспільства повинна мати свою громадянську позицію. А громадянська позиція неможлива без політичної, моральної і правової культури.
Що ж таке особистість? У цьому понятті виражається найголовніше, що притаманне цій людині, - сукупність її внутрішніх якостей як суспільної істоти: що любить, цінує, як ставиться до інших, чи вміє тримати своє слово, самостійна чи піддається впливу чужої волі. Людина і особистість - це синоніми. Людина не обов’язково є особистістю (наприклад новонароджений), але особистість - це завжди людина, і особистістю не може бути ніхто, окрім людини. Особистість неповторна, як і людина. Особистість - це людина як носій свідомості. Особистість - це конкретний індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями.
Особистістю не народжуються, а стають у певних суспільних умовах. Людина має докласти певних зусиль, щоб стати цілісною, гармонійною особистістю. Чим більше людина вміє керувати своїми біологічними потребами, підпорядковувати їх високим прагненням або спрямовувати на досягнення суспільних цілей, тим більше в людині переважає соціальне і тим більш розвиненою вона є.
Якщо людська особа усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги, вона стає особистістю - самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею, набуває ознак індивідуальності.
3. Вправа «Мої цінності».
Мета: підвести учнів до усвідомлення особистих життєвих цінностей, формувати національну самосвідомість, відповідальне ставлення до власного життя.
Хід вправи
Вчитель запитує в учнів:
- Як ви розумієте поняття «життєві цінності»?
- Які «життєві цінності» ви знаєте?
Після усіх відповідей вчитель підсумовує:
- Узагалі цінність - це дуже широке поняття. Цінністю можна назвати і дорогі предмети, і взаємини. Цінності, які важливі для молодих людей, ваших ровесників - це індивідуальні життєві цінності. Однак багато індивідуальних цінностей є і суспільними цінностями, тобто цінуються і в суспільстві, оскільки ми в цьому суспільстві живемо і є його частиною. Основною цінністю будь - якого суспільства є людина. У більшості політичних систем значна роль відводиться саме особистості, її участі в розбудові й розвитку як громадського суспільства, так і держави. Тому основні цінності, які мають панувати у нашому суспільстві, - це свобода, справедливість, солідарність, рівність, демократія.
- Як ви гадаєте, де або в чому зберігають цінності? (наприклад, сейф, скриня, шкатулка, серце, душа тощо).
Сьогодні ми зіткнулися зі складною темою, яка стосується кожного з нас, тому що в усіх нас є цінності. Ми живемо, і, значить, у нас вже є те, що ми не хочемо втратити. Це і є цінність.
У світі безліч цінностей - матеріальних (речі, гроші, власність...), художніх (твори мистецтва і літератури...), природних (моря, квіти, ландшафти...), власне людських (сміх, краса очей, мужній вчинок...).
Але цінність обов’язково виникає через оцінювання людиною інших людей, суспільства, ідей, предметів культури чи природи. Сама оцінка - це справа розуму людини, її смаку, переваг, симпатій, потреб, цілей, ідеалів тощо.
Необхідно відрізняти цінне, яке просто корисне, вигідне чи потрібне, яке є засобом до чогось іншого від цінності у своєму вищому, специфічно людському сенсі слова. У чому ця відмінність? Цінність-користь завжди можна виміряти і відповідно компенсувати іншою цінністю, але будь-яка вища цінність по-своєму абсолютна і втрата її непоправна; така цінність - те, що часто називають «безцінним». Не можна визначити її ціну або грошову вартість. Саме це мав на увазі англійський письменник і драматург Оскар Уайльд у своєму відомому афоризмі: «Цинік знає всьому ціну, але не знає цінностей».
Цінності відіграють визначальну роль у житті людей. Вони виконують функції орієнтирів, утворюють складний світ смислів і символів, становлять основу індивідуальних або колективних суджень і вчинків.
Цінності формуються протягом усього нашого життя - це своєрідний фундамент, на якому ми стоїмо і живемо. Саме тому сьогодні, як ніколи на перше місце стають духовні цінності.
З давніх часів наші пращури складали символічну систему духовних цінностей, яка передавалася від покоління до покоління. З часом вона змінювалася, доповнювалася, але головними завжди залишаються людська доброта, порядність, почуття гідності, любов до рідної землі та її народу, працелюбність, лагідне піклування про малих та старих, протистояння злу. Усе це ті якості, які людину роблять Людиною. Найголовніше завдання людини - мати щиру й красиву душу, щоб бути корисним людям, а для цього потрібно бути вимогливим до себе і до своїх власних учинків.
4. Вправа «Портрет свідомого громадянина».
Мета: формувати в учнів особистісні риси патріота України, розвивати морально-духовну культуру, прищеплювати бажання стати свідомим громадянином своєї держави, виховувати любов до свого рідного краю.
Хід вправи
Вчитель зазначає:
- З точки зору видатного психолога Карла Густава Юнга, людина протягом життя постійно набуває нових знань і вмінь, досягає нових цілей і реалізовує себе більш повно, тобто прагне до «самовдосконалості», яка є результатом інтеграції особистості. Кінцева мета життя (за Карлом Юнгом) - повна реалізація «Я», тобто становлення єдиного, неповторного і цілісного індивіда.
Таким чином, людина має змогу максимально реалізувати свої потенційні можливості, цей процес він назвав «самореалізацією».
- Як ви гадаєте, чи може людина самореалізуватись без любові до рідного краю? Чому?
- Як ви розумієте поняття «свідомий громадянин-патріот»?
- Що треба робити, яким бути, щоб відчути себе справжнім патріотом своєї Вітчизни?
- Як ви гадаєте, чи притаманні вам патріотичні почуття? У чому вони проявляються?
Після обговорення вчитель підсумовує:
- Дійсно, складно осмислювати такі абстрактні поняття, як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо, незважаючи на те, що кожен з нас здебільшого розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи потрогати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.
Патріотизм у найзагальнішому розумінні - це любов до Батьківщини.
Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, суспільна ініціативність і активність, готовність трудитись для розквіту Батьківщини, захищати її, підносити міжнародний авторитет.
Це - повага до Конституції, законів Української держави, прийнятих у ній правових норм, сформована потреба в їх дотриманні, висока правосвідомість.
Це досконале знання державної мови, постійна турбота про піднесення її престижу й функціонування в усіх сферах суспільного життя й побуту.
Це - повага до батьків, свого родоводу, до традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як до представника, спадкоємця й наступника.
Це - дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію.
Це фізична досконалість, моральна чистота, висока художньо-естетична вихованість.
Це - гуманність, шанобливе ставлення до культури, традицій, звичаїв інших народностей, що населяють Україну, висока культура міжнаціонального спілкування.
Далі вчитель об’єднує учнів у три підгрупи й пропонує створити «Портрет свідомого громадянина». Потім кожна з підгруп презентує свою роботу.
Запитання для обговорення:
- Які думки виникали у вас під час виконання цього завдання?
- Що спільного було в портретах підгруп?
- Від кого чи від чого залежить любов до рідної Батьківщини?
IV. Підсумок уроку.
Ми живемо не просто кожен сам по собі, а в одній державі, вільній і незалежній Україні, у суспільстві, де є свої закони, традиції, своя історія, культура, мова. Для кожної людини її рідний край - найдорожчий та наймиліший серцю. Це та земля, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні та патріотичні.
Міра патріотизму сьогодні визначається не тим, скільки ти розмірковуєш про покращення життя, а тим скільки особисто для цього робиш. Така громадянська позиція і є істинним патріотизмом щирого вболівальника за долю любої серцю України.
V.Домашнє завдання.
|