Дослідницька робота на тему:

«Характеристика рекреаційних ресурсів нашого краю та можливості розвитку туризму»

Проект виконала

 учениця 9-Г класу

Федорюк Людмила

Керівник проекту –

Федорюк Н.В.

План

Природні умови

а) клімат

б) ландшафт, пам’ятки природи

в) екологічна ситуація

2. Економічні і соціальні умови

           а) рівень розвитку інфраструктури, призначеної      для туризму

           б) пам’ятки архітектури

           в) традиції, обряди, ремесла

3. Висновок

Клімат Чернівців

Місто Чернівці розташовано в південно-західній частині України на р. Прут. 
У цілому клімат міста є помірно континентальним з м’якою зимою і теплим літом.

Середньорічна температура повітря становить 7,9 °С, найнижча вона у січні (мінус 4,9 °С), найвища – в липні (18,7 °С).

 Температура повітря по місяцях, (°С)

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 15,2 °С) зафіксована в 1893 р., найвища (3,6 °С) – в 2007 р. 
Найнижча середньомісячна температура в липні (12,1 °С) спостерігалась у 1865 р., найвища (22,4 °С) – в 1936 р. 
Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 31,5 °С) зафіксовано 11 січня 1940 р., абсолютний максимум (37,7 °С) – 20 серпня 1946 р. 
В останні 100–120 років температура повітря в Чернівцях, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0 °С. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року.

У середньому за рік у Чернівцях випадає 660 мм атмосферних опадів, найменше – у жовтні та січні–лютому, найбільше – у червні–липні.

 Середня кількість опадів, (мм)

Мінімальна річна кількість опадів (323 мм) спостерігалась у 1882 р., максимальна (1025 мм) – в 1933 р.
Максимальну добову кількість опадів (117 мм) зафіксовано в липні 1910 р. 
У середньому за рік у місті спостерігається 150 днів з опадами; найменше їх (9) у вересні, найбільше (14) – у грудні. 
Щороку в Чернівцях утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна.

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 77%, найменша вона у квітні–травні (69–70%), найбільша (85%) – у грудні.

 Відносна вологість повітря, (%)

Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша – у грудні.

 Загальна хмарність, (бали)

0 балів - ясно.

Менше 5 балів нижнього ярусу, або хмар середнього ярусу, що просвічують, або будь-яка кількість хмар верхнього ярусу - невелика хмарність.

Від 1-3 до 6-9 балів або 3-8 балів хмар нижнього ярусу або щільних хмар середнього ярусу - мінлива хмарність.

Від 8-10 до 0-3 балів хмар нижнього ярусу - хмарно з проясненнями.

7-10 балів хмар нижнього ярусу - хмарно.

10 балів хмар нижнього ярусу - похмуро.

Найбільшу повторюваність у місті мають вітри з північного заходу, найменшу – з північного сходу.

 Повторюваність вітру різних напрямків, (%)

Найбільша швидкість вітру – у січні–квітні, найменша – у серпні–вересні. У січні вона в середньому становить 4,0 м/с, у липні – 3,3 м/с.

 Швидкість вітру по місяцях, (м/с)

Середня температура води в р. Прут біля міста становить: травень – 15 °С, червень – 18 °С, липень – 20 °С, серпень – 20 °С, вересень – 16 °С. В окремі дні температура води сягає 26–27 °С.

Ландшафт, пам’ятки природи

У Чернівецькій області нараховується 243 території та об'єкти природно-заповідного фонду, в тому числі 7 заказників, 8 пам'яток природи, ботанічний і дендрологічний парк Чернівецького державного університету, Вижницький національний природний парк, Сторожинецький дендропарк, що мають загальнодержавне значення, Чернівецькі регіональні ландшафтні парки "Цецино", "Валя Кузьміна" (буковий праліс віком 250-300 років, мальовниче озеро, ділянки рідкісних рослин, мінеральні джерела), а також 136 пам'яток природи, 40 парків, які є пам'ятниками садово-паркового мистецтва та 39 заповідних урочищ місцевого значення.

Ландшафт Чернівецької області різноманітний: гірські вершини Карпат і пагорби підгір'я, що поступово переходять у широку рівнину, розташовану між річками Дністер і Прут. Водні ресурси: річки Дністер, Прут, Серет, Черемош. Ґрунт - переважно лісовий бурозем та дерново-підзолистий. Клімат: теплий помірно-континентальний, кількість опадів становить 650-750 мм. Корисні копалини: регіон багатий на поклади будівельних матеріалів (гіпс, ангідрид, мергелі, вапняки), різні види пісків, джерела мінеральної води. Увагу привертають нещодавно відкриті нафтогазоносні родовища, а також прояви золотоносності і мідноколчеданного та поліметалічного зруднення.

Тваринний світ області нараховує 303 види хребетних тварин. Тут можна зустріти мешканців середньоєвропейських широколистих лісів - оленя благородного, козулю європейську, черепаху болотну, представників Середземномор'я - жабу зелену, саламандру плямисту, а також - мешканців сибірської тайги - глухаря, тетерука. Є чимало ендеміків - білка карпатська, тритон карпатський. З долин річок до субальпійських чагарників перекочовує на літо бурий ведмідь. З хижаків зустрічаються куниці, тхори, рисі, вовки.

У лісах, садах, на полях і водоймищах живуть майже 200 видів птахів. Більшість із них - мешканці лісів. Це - численні види горобиних: дятли, голуби. Заболочені місця населяють лиски, кулики, чаплі, лелеки. Зустрічається гірська плиска, сойка, гірський щеврик, карпатський глухар. Річки та ставки області населяють 50 видів риб. Найбільш численні - з родини коропових і окуневих.

Чернівецька область - це благодатний район багатопрофільного літнього і зимового гірсько-спортивного туризму, масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, а також бальнеологічного лікування. Тут поєднуються живописні гірські ландшафти та мальовничі ліси передгір'я, численні річки й джерела лікувальних мінеральних вод, зачаровує краса лісів і гірських лук, багатих на мисливську фауну, гриби і ягоди. Не можуть не причарувати зразки традиційного народного будівництва й ужиткового мистецтва - живі носії своєрідності буковинського фольклору.

Екологічна ситуація в області

Чернівецька область розташована в західній частині України на кордоні з Молдовою та Румунією в передгір’ї Карпат, площа 809,6 тис. га, що складає 1,3 % території держави. 
В краї виражені, в основному, два типи рельєфу: гірський - в Карпатах і рівнинний - у Прут Дністровському межиріччі. Перехідною зоною між цими головними типами рельєфу є горбисте передгір’я. Фізико-географічні умови області великою мірою визначають різноманітність його природних ресурсів. В лісостеповій зоні переважають сільськогосподарські угіддя, а в їх складі - рілля. В Прикарпатті - сільськогосподарські угіддя, а в складі сільськогосподарських угідь - кормові угіддя і рілля. Загальна площа сільськогосподарських угідь - 473,5 тис. га, що становить 58.4% території області. Інтенсивний розвиток сільського господарства, хвилястий рельєф території призвів до значної ерозії грунтів: з 92.3 тис. га в 1959 р. до понад 200 тис. га в останні роки. Це майже половина всіх сільськогосподарських угідь області. Найбільше еродованих сільськогосподарських угідь у Герцаївському (70%), Хотинському (68%), Сторожинецькому (59%), Новоселицькому (55%) районах. В складі еродованих земель 94 тис. га середньо - і сильно змитих. Понад 3 тис. га земель, непридатних для сільськогосподарського виробництва, на поверхню яких в результаті водної ерозії вийшли материнські породи, тому вони підлягають залісненню.
Територія Карпатського регіону: Путильського, Вижницького та Сторожинецького районів більше як на 50 % вкрита лісами, тоді як лісистість Кельменецького становить 7,8%, а Новоселицького тільки - 3,6%. В цілому лісистість області становить 31,7%. 
Карпатські ліси характерні високою продуктивністю. Середній запас на 1 га стиглих та перестиглих деревостанів становить 450 і більше м3 проти середнього показника в Україні 237 м3/га. В зв’язку з цим тут проводяться найбільш інтенсивні рубки, заготовляється в межах 80 відсотків всієї деревини області.
Рубки проводяться на основі розрахункової лісосіки, тобто вибирається деревної маси менше, ніж її приростає, проте це не знімає загрози для Карпат. 
При заготівлі лісу завдається значна шкода природі - забруднення гірських річок і потоків та ерозія грунтів на гірських схилах. Це пов’язано з тим, що в регіоні заготівля деревини майже на 50%, а в Путильському районі - на 90 і більше відсотків проводиться шляхом суцільних вирубок із застосуванням гусеничної техніки. До того ж не всі лісокористувачі дотримуються встановлених Правил рубок, які ще й не в повній мірі відповідають специфіці Карпат. 
Значної шкоди лісам, зокрема Путильського району, завдано буревієм 5 — 8 березня 2002 року, внаслідок якого утворилось 827,1 га суцільних вітровалів та буреломів загальною масою 243,6 тис. м3. В структурі сільськогосподарських угідь Карпатського регіону - пасовища та сіножаті. Рілля і багаторічні насадження займають менше одного відсотка.
Область займає 4 місце в Україні по водозабезпеченості. Водні ресурси разом з транзитним стоком складають біля 10 куб.км. Найбільшими річками, які протікають на її території, є Дністер (1,1 тис. га), Прут (1,5 тис. га), Сірет (0,6 тис. га), Черемош (0,5 тис. га). На Дністрі створено водосховище Дністровського комплексного гідровузла площею 14,2 тис. га, з якого на території області 6,0 тис. га ємністю повного об’єму 3,1 куб.км. Крім цього, на території області нараховується біля 4,5 тис. малих річок і потоків сумарною протяжністю 7,6 тис. км. та 400 ставків. Всього водами покрито 18,6 тис. га, або 2,3 % загальної території області.
Незважаючи на те, що область має значні водні ресурси, водна проблема залишається актуальною. Це пов’язано, насамперед, із забрудненням водних об’єктів стічними водами, виснаженням підземних водоносних горизонтів, нераціональним витрачанням прісної води.
На очисних спорудах області очистка стічних вод проводиться малоефективно, оскільки більшість із них морально і фізично застарілі, біологічна очистка виведена з ладу, а розпочате будівництво нових очисних споруд за відсутністю коштів не завершене Щорічно за вищеназваних причин в поверхневі водойми (в основному транскордонні річки Прут і Дністер) скидається значна маса неочищених та недостатньо очищених стічних вод.
Проте, за останні роки, в результаті посилення природоохоронного контролю та збільшення об’єму робіт по реконструкції очисних споруд за рахунок державних коштів природоохоронних фондів та власних підприємств намітилась тенденція до скорочення у загальних скидах зворотних вод відсотку неочищених та недостатньо очищених. з 34,5 % у 2000 році до 32,0% у 2002 році. Зменшуються обсяги скиду забруднюючих речовин по абсолютній величині, з 17,1 тис. тонн в 2000 році до 14,9 тис. тонн в 2002 році. 
Щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення намітилась тенденція їх зростання. Так у 2001 році обсяги викидів склали 4,6 тис. тонн проти 4,1 тис. тонн у 2000 році, а у 2002 – 5,6 тис. тонн.

Що стосується техногенної сфери, промисловість області була представлена 228 підприємствами основного кола. З них інноваційну діяльність проводили 54 промислових підприємства, що складає 23,7% від їх загальної кількості. В порівнянні з 2001 роком кількість підприємств,щ впроваджували інновації зменшилась на 15,6 %, питома вага цих підприємств знизилась на 6,4 відсоткового пункту. Протягом звітного періоду підприємствами області впроваджено 14 нових технологічних процесів, 6 з них ресурсозберігаючі, мало та безвідходні. 

Відмічено позитивні результати проведеної роботи з проблем поводження з відходами. Зменшується кількість несанкціонованих сміттєзвалищ. Але проблеми в цій сфері вирішуються недостатньо. Враховуючи, що для області характерні розмаїття ландшафтів, значні масиви хвойних лісів, помірний клімат, багатий рослинний і тваринний світ, чисельні водоспади, джерела мінеральних вод, які потребують збереження, велась робота щодо розвитку заповідної справи. Площа природно-заповідного фонду області динамічно зростала: з 18,2 тис. га в 1993 році до 66,2 тис. га в 2002році.. Проте, частка природно-заповідного фонду в загальній площі території області, незважаючи на те, що вона удвічі більша загальнодержавного показника (8%), його структура та різноманіття видів природних ландшафтів і рослинних угрупувань, не повною мірою відповідають міжнародним стандартам. Надмірна розораність грунтів, лісорозробки ускладнюють забезпечення територіальної єдності ділянок з природними ландшафтами. 

Отже, екологічна ситуація в області залишається, як і в попередні роки, складною і вимагає ефективної та цілеспрямованої природоохоронної діяльності.

Буковина є однією з найперспективніших територій держави щодо розвитку туризму, привабливість якої зумовлюється поєднанням географічного положення і цікавих природних умов із надзвичайно багатим історико-культурним потенціалом. Проте необхідно зазначити, що туристична сфера регіону не відповідає сучасним вимогам та його унікальному потенціалу ні кількісно, ні якісно. Як вказано в Концепції соціально-економічного розвитку Чернівецької області на період до 2011 року, одним зі стратегічних напрямків розвитку регіону є рекреаційно-туристичнє господарство9. На наш погляд, найважливішим напрямком розвитку туризму в Чернівецькій області є державна підтримка формування інфраструктури туристського комплексу, розвиток якої має величезне значення для задоволення туристичних потреб. Розглянемо детально стан різних груп об'єктів туристичної інфраструктури Буковини.

Інфраструктура туризму Чернівецької області характеризується наявністю 15 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості та форм власності, в тому числі: санаторії та пансіонати з лікуванням - 6, санаторії-профілакторії -5, бази та інші заклади відпочинку - 4. Протягом 2003-2004 pp. (з 1 жовтня 2003 р. по 30 вересня 2004 р.) у санаторіях, закладах відпочинку і базах Чернівецької області лікувалось і відпочивало 5546 громадян, з яких 4334 осіб користувались тривалим лікуванням і відпочинком, 1212 осіб - одно- і дводенним відпочинком 10.

Одним із найважливіших компонентів туристичної інфраструктури є готельне господарство. Майже всі об'єкти туристичної інфраструктури області будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будівель та оснащення. У Чернівцях налічується 7 діючих готелів із загальною кількістю 1214 місць, що становить 46,7% загальної їх кількості по області. Всього у Чернівецькій області у 2004 р. нараховувалося 15 підприємств готельного сервісу, в тому числі 14 готелів та одне підприємство для короткотермінового проживання11. При цьому за останні роки відбулися суттєві зміни у формі власності готелів (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Структура готелів та інших місць для короткотермінового проживання по Чернівецькій області за формами власності, %

Останніми роками кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання в регіоні неухильно зменшується: / 2001 р. - 19, у 2002 р. - 18, у 2003 p.- 17, у 2004 р. - 15 закладів; відповідно, їх місткість - з 1800 місць у 2001 р. до 1457 - у 2004 р.12. подібна тенденція характерна і для Чернівців - при зміні кількості - готелів протягом 2001-2004 pp. на 1 одиницю, їх місткість зменшилася з 1477 у 2001 р. до 1214 місць у 2004 р. Загальний потенціал цих об'єктів налічував 825 номерів житловою площею 2,2 тис. кв.м, з яких 55,9% - двомісні, 24% - одномісні, 5,8% - тримісні і з більшою кількістю місць, 14,3% - номери люкс і напівлюкс. Загальна одноразова місткість готелів у 2004 р. становила 1,5 тис. місць, середня місткість одного готелю складала І5 номерів або 97 місць і у порівнянні з 2003 р. зменшилась на !,8% та 4,1% відповідно12.

Зазначені зміни не дозволяють об'єктивно використовувати коефіцієнт місткості, який у 2002 р. становив 0,21, у 2003 р. - 0,22, у 2004 р. -0,21. У 2004 р. було обслужено 46,1 тис. осіб, що на 10,7 тис, або 18,8%, менше, ніж у 2003 р. Це свідчить про відставання даного показника від загальноукраїнського: в середньому по Україні коефіцієнт використання місткості становить - 0,30 при 3738,6 тис. осіб, зокрема, у Львівській області - 0,21 (206,2 тис. осіб), Івано-Франківській-0,18 (65,8 тис. осіб), Закарпатській - 0,23 (87,1 тис. осіб).

Більшість готелів в області не відповідає нормам розташування туристів, причому як іноземних, так і вітчизняних. Суттєвою проблемою туристичної інфраструктури регіону є рівень готельного сервісу і, відповідно, якість обслуговування. Негативною ознакою готельного сервісу в Чернівецькій області є обмежений перелік додаткових супутніх послуг (рис. 4.2).

Рис.4.2. Оснащеність підприємств готельного господарства структурними підрозділами сфери сервісу, до кількості підприємств готельного господарства

Із загальної їх кількості лише сім (46,6%) мали у своєму складі об'єкти інфраструктури, з них: 4 мали автостоянки, 3 - ресторани, 9 -кафе та бари, 3 - сауни, 3 - пральні, 3 - заклади торгівлі, 5 - інші об'єкти сфери сервісу. Майже всі об'єкти інфраструктури - 76,4% -розташовані при готелях м. Чернівці, 16,7% - при готелі ТОВ "Родничок" Новоселицького району та 6,9% - при готелі "Любодар" Кіцманського району. Решта готелів, розташованих поза межами обласного центру, не мають у своєму складі жодного з цих об'єктів, що у свою чергу набагато зменшує попит споживачів на їх послуги.

Більшість готелів Чернівецької області не мають необхідного рівня комфортності, про що свідчить розподіл готелів за категоріями. Так, згідно зі статистичними даними, в області функціонує: один чотиризірковий та один тризірковий готель, два двозіркові, шість однозіркових та п'ять взагалі не сертифікованих. Щоправда, при значно нижчому рівні сервісу ціни у готелях у нас досить високі. На цей вид послуг упродовж кількох років спостерігається постійне підвищення цін: у 2001 р. - у 1,4 разу, у 2002 р. - на 10,5%, у 2003 р. - на 14,9%. У 2004 р. різке зростання цін на готельні послуги призупинилося і становило 1,1 %, але рівень їх був досить високим. Наприклад, вартість номера категорії "люкс" у готелі "Буковина" - 78 доларів США, у готелях США - у середньому 78-90 доларів США, "Шератон" (Австрія) - 140 дол. США, "Маріот-Мюнхен" (Німеччина) - близько 170 доларів США13. Якщо до цього додати значну різницю в асортименті готельних послуг, то стає зрозумілою вся глибина проблем, які потребують розв'язання в цій сфері.

Проведений аналіз сучасного стану готельного господарства Буковини дозволив встановити, що сьогодні за своїми економічними, соціальними та культурними показниками ця складова інфраструктури туризму спрямована не на власний розвиток, а лише на функціонування. Тобто більшість готельних підприємств регіону зосереджує свою діяльність на отриманні будь-яких прибутків та простому відтворенні наявного фінансово-економічного стану (на самовиживанні) і менш за все - на підвищенні свого якісного рівня, на поліпшенні якості послуг. Безумовно, подальший розвиток готельного господарства залежатиме від багатьох чинників: росту доходів, а отже, і туристської активності населення, коливання цін на послуги, темпів економічних реформ, насичення товарного ринку, зростання культури обслуговування. Одним із визначальних чинників такого зростання має стати подальша диференціація та спеціалізація пропозицій готельних послуг, що відповідають загальносвітовій тенденції індивідуалізації відпочинку та розваг.

У Чернівецькій області в 2004 р. функціонувало 86 підприємств сфери туризму, що менше від кількості підприємств, що здійснювали свою діяльність у 2003 p., на 8 одиниць.

Туристичними підприємствами та приватними підприємцями, що працюють у сфері туризму, в 2004 році надано послуг на суму 8756,4 тис. грн., що на 347,8 тис. грн. більше, ніж у 2003 році. Частка туристичних послуг в обласному валовому продукті складає близько 1%. При цьому дуже мала частка підприємств активно займається прийомом та обслуговуванням туристів у Чернівцях, більшість із них обслуговують комерційний туризм, тобто організовують короткотривалі тури за кордон із комерційними цілями. Останнім часом конкуренцію професійним туристичним фірмам складають різноманітні організації та приватні особи, зокрема аматори сільського зеленого туризму, який набув найбільшого розповсюдження в Путильському, Вижницькому та Кіцманському районах. Зазвичай там можна за символічну плату провести відпустку, причому господарі пропонують своїм гостям не тільки затишні кімнати, але й забезпечують харчуванням із екологічно чистих продуктів. Враховуючи низьку платоспроможність більшості населення, ці організації пропонують альтернативний вид відпочинку всім тим, кому не по кишені пансіонати та санаторії.

Разом із тим, аналіз діяльності туристичних підприємств свідчить про те, що станом на 01.01.2005 р. високим залишається відсоток туристичних фірм, які, отримавши ліцензію на право займатися туристичною діяльністю, у 2004 році практично не працювали, а отже, не сплачували податки і на сьогодні знаходяться в депресивному стані. Таких підприємств у області налічувалося 34%. Незадовільними є фінансові результати ще 20% підприємств, діяльність яких була збитковою.

Однією з основних складових частин функціонування туристичної сфери є транспортна інфраструктура. Зазначимо, що транспорт - одна з найважливіших інфраструктурних сфер матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі та невиробничі потреби всіх галузей економіки й населення у вантажних та пасажирських перевезеннях. У сучасних умовах не лише істотно зросла роль транспорту, але й більш вагомо проявилось його значення як важливої ланки інфраструктури. Функціонування цієї сфери комунікацій становить визначальний фактор розвитку й економіки, і суспільства регіону в цілому.

У Чернівецькій області транспортна інфраструктура представлена автомобільним, залізничним та авіаційним транспортом, основними підприємствами якого є ВАТ "Компанія Чернівціоблавтотранс", Автопідприємство ВАТ "Денисівка", Вокзал станції Чернівці, Залізнична станція "Чернівці-Центральна", ВАТ "Авіакомпанія "Буковина", Чернівецький структурний підрозділ "Украерорух", Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Чернівці". Питома забезпеченість шляхами автомобільного сполучення на одиницю площі регіону у порівнянні з іншими областями України вища: на 1 тис. км2 припадає 353 км автомобільних доріг із твердим покриттям (по Україні - 272,7 км). Щільність залізничних колій регіону складає 51 км шляхів на 1 тис. км2 території, по Україні - 37. Варто зазначити, що при досить щільній мережі автошляхів та залізничних колій області, їх питома вага в Україні незначна та не перевищує за різними показниками 2%.

Пасажирські перевезення в області забезпечують автомобільний, авіаційний, залізничний та міський електричний транспорт (рис. 4.3). Всіма видами пасажирського транспорту загального користування за 2004 р. надано послуг 94,8 млн. осіб. Загальний обсяг перевезених пасажирів у порівнянні з 2003 р. збільшився на 15,2%, але залишився меншим від рівня 2000 та 2001 pp. на 3,1% та 14,1% відповідно. Обсяг пасажирської роботи у 2004 р. зріс на 11,9% і становив 885,4 млн. пас. км14.

Рис. 4.3. Розподіл обсягів перевезення пасажирів Чернівецької області за видами транспорту

Водночас, для транспортної інфраструктури також характерні певні проблеми, зокрема рівень сервісу та якість обслуговування. Обслуговування туристів у Чернівецькому аеропорту, на залізничному та автовокзалі потребує докорінного поліпшення у зв'язку з відсутністю написів іноземними мовами, візків для перевезення багажу, зручних під'їздів для туристичних автобусів на посадку та висадку туристів, відсутністю оголошення іноземними мовами, незадовільним загальним санітарним станом.

Взаємодія транспортної та туристичної галузей допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість питань, пов'язаних із розбудовою туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі транспортних коридорів із залученням вітчизняних та іноземних інвестицій.

Поряд з іншими ланками інфраструктури на розвиток туристичної індустрії суттєво впливає ресторанне господарство. На думку більшості дослідників, функції ресторанного господарства є вторинними, залежними від розвитку та розміщення продуктивних сил регіону. Однак в умовах рекреації спостерігається і вплив сфери громадського харчування на розміщення туристів і відпочиваючих, що відіграє значну роль у розвитку рекреацій.

У 2003 р. у Чернівецькій області нараховувалося 101 підприємство ресторанного господарства. Із них - 12 ресторанів, 59 кафе, 27 барів, 3 їдальні. Але сьогодні в організації торгового обслуговування і громадського харчування ще мало враховується специфіка обслуговування туристів і відпочиваючих, відсутні українські національні ресторани з відповідним інтер'єром, стравами та музичними програмами. Не повною мірою використовується специфіка магазинів. Відсутність систематизації товарів у торгових підприємствах різних систем і необхідної інформації дезорієнтують покупця, збільшують затрати часу на пошук необхідного. Для того, щоб чітко уявити всі функції ресторанного господарства в умовах розвитку сфери туризму, треба розглядати цю галузь як складну динамічну систему. її розвиток у просторі і часі визначають особливості розвитку туризму в цілому. Для розробки конкретних рекомендацій із розвитку ресторанного господарства необхідна оцінка рівня розвитку його в конкретних природно-рекреаційних умовах кожного туристичного центру і вузла15.

Суттєве значення для розвитку туризму має й побутове обслуговування. Благоустрій побуту населення і рекреантів, зокрема туристів, дозволяє вирішити таке важливе соціально-економічне завдання, як збільшення вільного часу з метою відпочинку та гармонійного розвитку людини. З точки зору задоволення потреб споживачів обсяг реалізованих у 2004 р. послуг у ринкових цінах становив 440,5 млн.грн. проти 409,3 млн. грн. у 2003 p., з яких 60,6% склали обсяги реалізації послуг для населення і 39,4% - для підприємств, організацій та установ. Найбільшим попитом серед населення користувалися послуги зв'язку (39,2% від загального обсягу доходу) та транспорту (28,5%). Певного поширення набули послуги у сфері відпочинку та розваг, культури та спорту (9,2%) і послуги туристичних агентств та бюро подорожей (3,3%). У середньому за 2004 рік одним жителем області було спожито послуг на 292 грн., що на 13,2% більше, ніж у попередньому році16.

У туристичній інфраструктурі регіону значне місце належить пам'яткам історії, культури та архітектури. Більшість із них знаходиться в місті Чернівці. Серед найбільш значущих за красою та архітектурним вирішенням:

- дерев'яний храм Святого Миколая, побудований у 1607 p., є найдавнішою спорудою на території міста;
- вірмено-католицька церква, збудована у 1875 p., нині -органний зал Чернівецької обласної філармонії;
- колишня резиденція митрополитів Буковини і Далмації, що зводилася у 1864-1882 pp. Зараз тут знаходиться головний корпус Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича, відкритий 4 жовтня 1875 р. Це один із найвідоміших ВНЗ країни, в бібліотеках якого є чимало давніх книг та унікальних видань XV - XVII ст.;
- драматичний театр імені Ольги Кобилянської - один із найгарніших будинків міста у стилі чистого бароко, пам'ятник архітектури XIX ст. Його споруджено в 1905 р. за проектом видатних австрійських зодчих Ф. Фельнера і Г. Гельмера, авторів знаменитих Одеського та Віденського театрів опери й балету;
- ратуша, будівництво якої велося у 1843-1847 pp. Споруда вирішена в традиційному для міських ратуш поєднанні двох об'ємів - самої споруди та високої стрункої вежі.

У місті функціонує один із перших музеїв на Україні - краєзнавчий, заснований ще у 1863 р. Нікого не залишає байдужим Музей народної архітектури та побуту. До цього своєрідного музею з різних районів області перевезені житлові, господарські, виробничі та громадські будівлі, найхарактерніші зразки предметів побуту селян Північної Буковини другої половини XVII-XX століть.

Проте, незважаючи на значний історико-культурний потенціал регіону, треба визнати низький рівень його використання в туристичних цілях, що зумовлюється кількома причинами:

1. Багато історико-культурних пам'яток перебувають у занедбаному стані, вимагають реконструкції та відновлення, відповідного режиму збереження та охорони.
2. Через важку економічну ситуацію в державі бюджетні асигнування на культуру дуже обмежені. Воднораз, діюче законодавство не стимулює меценатство і благодійництво в цій галузі.
3. Більшість визначних історико-культурних пам'яток не занесені в туристичні маршрути, а тому опинилися поза межами активного туристичного процесу.
4. Вітчизняний туристичний бізнес, з відомих причин, не має достатнього досвіду у сфері туристичного використання пам'яток історії та культури, відсутня належна реклама і пропаганда17.

Подібний стан справ характерний і для інших об'єктів інфраструктури туризму - музеїв, клубів, театрів, які вже морально та фізично застаріли.

Таким чином, проведений аналіз свідчить про те, що, попри значний туристично-рекреаційний потенціал Буковини, туристична інфраструктура регіону функціонує неефективно. Основною проблемою її подальшого розвитку залишається не стільки нарощування потужностей, скільки підвищення якості обслуговування та розширення асортименту туристичних послуг. Унікальність туристичних ресурсів регіону не може компенсувати низький рівень сервісу, комфорту, а також недостатній розвиток індустрії розваг. Шлях один - швидка реконструкція й модернізація старих і будівництво нових сучасних турбаз, кемпінгів та готелів. При будівництві варто надавати перевагу невеликим туроб'єктам (на 40-50 місць), які краще відповідають вимогам клієнтів та економічно рентабельні.

На нашу думку, основним напрямком розвитку інфраструктури туризму Чернівецької області повинен бути поступовий розвиток на основі регенерації історичної забудови, інфраструктури обслуговування, розрахованої як на туристів, так і на постійне населення регіону Розвиток туристичної інфраструктури має "працювати" на головну ідею збереження історичного середовища регіону, його своєрідності, реновації, історичної забудови. Серед організаційних засад розвитку інфраструктури туризму на Буковині варто зазначити:

- координацію розвитку туристичної інфраструктури з іншими галузями регіонального господарства: модернізація автошляхів, розвиток громадського транспорту, розширення паркової зони, створення музеїв, культурно-видовищних закладів і центрів дозвілля;
- формування мережі радіальних туристичних маршрутів з Чернівців до інших районів і міст, що становлять інтерес для вітчизняних та іноземних туристів;
- розвиток транспортних послуг у туризмі. Придбання автотранспортних засобів (автобусів, мікроавтобусів, легкових автомобілів) для обслуговування туристів;
- розвиток індустрії дозвілля та розваг, мережі культурно-видовищних закладів, що обслуговують туристів.

Дослідженням виявлено основні чинники стримування розвитку інфраструктури туризму, що пов'язані, перш за все, з низькою якістю та вузьким асортиментом готельних послуг. Проте варто вказати ще й на недосконале податкове законодавство і відсутність ефективної реклами туристсько-рекреаційних можливостей Буковини. Нагальним питанням є необхідність залучення іноземних інвесторів, для чого уряд повинен запропонувати систему державних гарантій та пільг, які б стали важливою умовою розміщення капіталу в індустрію туризму. Цією системою, наприклад, могло б бути передбачено звільнення від податків коштів, які інвестуються в будівництво або реконструкцію туристських об'єктів, відміну податків на прибуток протягом певного періоду з початку експлуатації (наприклад, перших п'яти років), а також зниження ставки регулярного податку на 50% протягом трьох років. При існуючій системі державних і місцевих податків не тільки розвивати, але й утримувати матеріальну базу проблематично. Одним із найважливіших напрямів державної політики в туристичній галузі є підвищення ефективності інформаційно-комунікаційної інфраструктури, створення позитивного образу України як туристичної держави та активізація просування національного туристичного продукту як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку туристичних послуг завдяки організаційній і фінансовій підтримці підприємств та організацій туристичної галузі з боку центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Отже, розвиток інфраструктури туризму регіону є непростою справою. Досвід показує, що чим вищий рівень розвитку регіону, чим вища великомасштабність і різноманітність інших напрямків його економіки, тим більша ймовірність того, що розвиток туристичної інфраструктури матиме позитивний характер. От чому можна зробити висновок про те, що не туризм сприяє розвитку регіону, а сам розвиток сприяє розширенню інфраструктури туризму.

Визначні пам’ятки

Чернівці – одне з небагатьох міст України, яке по праву вважається перлиною архітектури. На державному обліку в історичній частині столиці Буковини знаходиться 706 пам’яток архітектури, 20 з яких загальнонаціонального значення. Історична забудова старого міста – це цілісний, майже недоторканий ансамбль XIX – початку XX століть, відомий своїми стильними сецесійними будовами, створеними представниками віденської школи модерну Отто Ваґнера. Архітектурною перлиною Чернівців по праву вважається ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, включений до всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

У розвитку архітектури Чернівців XIX століття чітко виділяються два періоди, межею яких є 1840-і роки. Перший період характеризується, як і в усій європейській архітектурі, стійким пануванням класицизму. Починаючи з 1840-х років, в образі деяких споруд міста простежуються риси, пов'язані з відходом від принципів класицизму і зверненням до архітектурних прийомів італійського Ренесансу. Цей перехід прослідковується у художньо-естетичному образі міської ратуші Чернівців: фасад споруди вирішений у традиціях класицизму, тоді як у вежі проглядаються ренесансні мотиви.

Із середини XIX століття в архітектурі міста починається другий період, який характеризується пануванням еклектики, зокрема запізнілого класицизму, неоренесансу та необароко. Найбільш яскравою пам’яткою цього періоду є архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, збудований у дусі еклектики з переважанням візантійського та романського стилів. Творцем цього символу міста був видатний чеський архітектор Йосеф Главка.

На зламі ХІХ-ХХ ст. у європейській архітектурі запанував стиль модерн, який в Австро-Угорщині, до складу якої входила й Буковина, був відомий під назвою віденська сецесія. Історичне середмістя Чернівців просто неможливо уявити без стильних сецесійних будівель, створених за проектами учнів і послідовників видатного австрійського зодчого Отто Ваґнера. Серед них: дирекція ощадних кас, залізничний вокзал, готелі «Брістоль» і «Золотий лев» та багато інших споруд. Починаючи з 20-тих років ХХ ст. Чернівці забудовуються архітектурою в стилі ар-деко і конструктивізм.

чудес Чернівців

 Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації– всесвітня культурна спадщина ЮНЕСКО. Була збудована на місці старого єпископського будинку в 1864-1882 рр. Нині тут розмістилися центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Цей унікальний архітектурний ансамбль з’явився на світ завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. У 1863 р. він домігся від австрійського цісаря дозволу на будівництво нової просторої резиденції, гідної столиці Буковини. Наступного року, одразу після освячення Кафедрального Свято-Духівського собору, владика Гакман уже заклав наріжний камінь у фундамент майбутньої резиденції.

Проект архітектурного ансамблю виконав відомий чеський учений, архітектор, академік Йосеф Главка. Він спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці у Парижі. Композиція ансамблю досить складна, але при цьому відзначається чіткістю планування. Вона складається з трьох монументальних споруд-корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів, пресвітерія.

 Музично-драматичний театр є однією з найвідоміших пам’яток архітектури міста, яка прикрашає Театральну площу уже понад сто років. Чернівецький театр – творіння знаменитої віденської фірми Фельнера і Гельмера, відомої в Європі спорудженням 43 театрів, серед яких Одеська опера. Він постав за якихось два роки та у своїй красі не поступався перед кращими театрами Європи. Перший камінь у його фундамент був закладений 1 серпня 1904 р., а вже 3 жовтня 1905 р. відбулося урочисте відкриття.

Театр побудований у стилі віденської сецесії з переважанням елементів стилю ренесанс. Фасад споруди прикрашає арковий портал з двома парами колон з боків та скульптурною композицією з Аполлоном із лютнею в оточенні персонажів античних драм. Над вікнами фасаду в обрамленні муз встановлені барельєфні медальйони Вільяма Шекспіра та Ріхарда Вагнера. В тимпанах над вікнами бічних стін розташовані мармурові бюсти видатних діячів світової культури. Декор інтер’єру виконано в стилі бароко з поєднанням білих і золотих тонів, що надає йому елегантності. Фойє та зала для глядачів пишно оздоблені різьбленням та необароковими скульптурами. Колись перед театром стояв пам'ятник Шіллеру, сьогодні на цьому місці сидить бронзова Ольга Кобилянська, чиє ім’я носить тепер театр.

 Вірменська церква. У середині XIX ст. у чернівецьких вірмен-католиків визріла потреба мати свій храм. Для його проектування був запрошений чеський архітектор Йосеф Главка, який тоді працював над Резиденцією Буковинських митрополитів. Будівництво церкви розпочалось у 1869 р. в історичному вірменському кварталі, а 9 жовтня 1875 р. творіння геніального Главки було урочисто освячене на честь Святих Апостолів Петра і Павла.

В архітектурній композиції Вірменської церкви Йозеф Главка оригінально поєднав елементи романського, візантійського й готичного стилів, характерні для середньовічних буковинських монастирів, із традиціями вірменського культового зодчества. Завдяки чудовій акустиці храм від самого початку використовували як концертну залу: тут влаштовували вечори церковного співу і музики, звучав орган. Сьогодні у колишній церкві знаходиться органний зал Чернівецької обласної філармонії.

 Міська ратуша височіє на Центральній площі Чернівців з середини XIX ст. Розмови про її будівництво велися з 1825 року і лише 19 квітня 1843 р. в присутності поважних гостей зі столиці було закладено перший камінь у фундамент майбутнього магістрату. Будівельні роботи велися під керівництвом окружного інженера Адольфа Маріна й наглядом камерального архітектора Андреаса Микулича. За 4 роки в центрі Чернівців постала ошатна споруда в стилі пізнього класицизму з високою баштою та внутрішнім двориком. По старій європейській традиції ратуша поєднує два об’єми: великий горизонтальний об’єм самої будівлі з акцентованим на тлі фасаду ризалітом, який увінчується рельєфним щитом з гербом міста; та вертикальний об’єм у вигляді 50-метрової двоярусної вежі з балконом і годинником. По цьому годиннику магістрат довгі роки звіряв час з Віднем, аж поки Чернівці не отримали самоврядування.

З балкону, що з усіх боків оточує вежу, добре видно старе місто. Звичайно, балкон в ті часи не слугував майданчиком для огляду околиць, а мав цілком практичне призначення: був місцем пожежного дозору. Сьогодні з балкона вежі кожної днини, рівно о 12-ій, на всі чотири сторони міста лунає мелодія «Марічки», яку виграє на трубі сурмач у буковинському народному вбранні.

 Художній музей. Впродовж 1900-1901 рр. поруч з ратушею наЦентральній площі Чернівців постала імпозантна триповерхова споруда тодішньої дирекції Буковинської ощадної каси. Вона була зведена за проектом талановитого учня Отто Вагнера – віденського архітектора Губерта Гесснера. Будівля художнього музею по праву вважається класичним зразком віденської сецесії, однією з найбільш вишуканих пам'яток модерну у Центрально-Східній Європі. Вона має чіткі симетрії фасаду, на тлі якого трохи виступає центральний ризаліт, що увінчується аттиком з двома скульптурами по краях. Серед оздоб фасаду виділяється майолікове панно, яке прикрашає верхню частину центрального ризаліту. На панно зображені алегоричні постаті, що символізують провінції Австро-Угорщини. Буковина на ньому представлена юнаком в козячій шкурі. Нещодавно на фасаді художнього музею з’явився пам’ятник букету троянд, якими, як подейкують, колись підмітали вулиці Чернівців.

Художній музей вражає й не менш витонченою красою інтер’єрів, в оформленні яких віртуозно поєднані скульптура, живопис, ліпнина, вітражі, художній метал. У внутрішньому оздоблюванні будівлі брав участь знаний український художник Микола Івасюк. Його пензлю належить картина на міфологічний сюжет, яка й досі прикрашає стелю.

 Кафедральний собор Святого Духа – головний православний храм Чернівців. Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи тривали аж до кінця століття. Так, ще у 1892-1896 рр. група художників із Відня розписувала стіни.

Собор вражає своєю величною красою. Він побудований у стилі італійського Ренесансу, причому за основу був узятий один із проектів Петербурзького Ісаківського Собору, подарований єпископу Є. Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої Лаври. Домінантою архітектурної композиції собору є монументальний купол заввишки 46 м. Крім нього церкву увінчують ще два куполи, а також дві вежі-дзвіниці угорі з боків фасаду. У березні 2006 року біля храму було встановлено пам’ятник першому митрополиту Буковинської православної митрополії Євгену Гакману.

 Миколаївська церква. З усіх старовинних храмів Чернівців молдавсько-турецької доби на своєму первісному місці залишилася лише дерев'яна церква Святого Миколая, яка постала у 1607 р. на міській околиці при «дорозі на Горечу». Стиль Миколаївської церкви характеризується як «хатній» тип, притаманний Буковині тих часів. За архітектурною композицією – це однорівнева споруда без купола, стіни якої складені з дубових брусів у зруб, а дах покритий дранкою та увінчаний трьома кованими хрестами. Спочатку поблизу церкви стояла дерев'яна дзвіниця на три дзвони, а в 1868 р. на її місці спорудили муровану дзвіницю, яка збереглася до наших днів.

Міські легенди називають церкву «козацькою». Буцімто тут у різні часи молилися великі гетьмани Петро Сагайдачний під час Хотинської війни 1621 р. та Іван Мазепа після Полтавської битви 1709 р., нібито в ній відспівували старшого сина Богдана Хмельницького.